Образне мислення та його особливості

Проблема образного мислення і його розвитку в педагогічній психології є однією з маловивчених. Традиційна психологія визначає образне мислення як «специфічний вид мислення» і розглядає образ в якості основного поняття теорії образного мислення. Під образом в психології розуміється суб'єктивна картина світу або його фрагментів, що включає самого суб'єкта, інших людей, просторове оточення і тимчасову послідовність подій.

Образне мислення – це вид мислення, що базується на уявленнях і образах. Важливою характеристикою цього мислення є встановлення незвичних, неймовірних зв’язків предметів і їх якостей. Як і дорослі, діти нерідко використовують прийом гіперболізації (перебільшення окремих ознак). В зображуваному предметі або явищі вони виділяють те, що на їхній погляд, особливо значуще.

Вивчення зазначених аспектів даної проблеми дало можливість виокремити поняття «художньо-образне мислення». Це різновид асоціативно-образного мислення, пов’язаний з тим чи іншим видом мистецтва чи з  його синтезом; це процес оперування думками і почуттями на основі сприймання  художнього образу і особистого життєвого досвіду. Художньо-образне мислення вихованців трактується в методичних рекомендаціях як пізнавально-творча діяльність, спрямована на усвідомлення змісту образів мистецтва та їх відтворення в музичній, хореографічній та образотворчій діяльності.

За способом оперування запасом накопичених образів вчені виділили такі різновиди образного мислення:

•        предметно-наочне,

•        варіативно-образне,

•        синтетично-образне,

•        символічно-образне,

•        асоціативно-образне.

Наведені варіанти вважаються умовними, оскільки образне мислення (як і мислення взагалі) – це багатоплановий і паралельний процес, котрий передбачає можливість взаємодії усіх різновидів мислення одночасно.

Психологічним механізмом образного мислення людини, за дослідженнями С. Раппопорта, С. Рубінштейна, Л. Шрагіної та ін. є накопичення уявлень та діяльність уяви. Уява представляє собою складний психічний процес, суть якого полягає у створенні індивідом нових образів на основі вже існуючих. Це відображення реальної дійсності в особливих, незвичних, неординарних сполученнях і зв’язках, яких раніше не було.

Образне мислення - здійснюване на основі образів , уявлень того , що людина сприймала раніше. Як ми розуміємо, ці образи витягуються з пам'яті, або ж можуть відтворюватися уявою. І в ході наших розумових завдань, ці образи можуть перетворюватися так, що в результаті роботи над ними ми можемо знаходити відповіді на існуючі питання.

Формування образного мислення підвищує творчі здібності і тренує креативність. Але слід відрізняти творчість від креативності. Суть творчості в тому, що маючи певні шаблони, можна придумувати щось нове, а креативність - це концептуально нові ідеї, можливість генерувати їх. Зазначається, що розвиток образного мислення вихованців вимагає актуалізацію їхніх індивідуальних образних уявлень за рахунок розширення суб'єктивного досвіду спілкування з художніми творами, образотворчим мистецтвом, музикою, засобами наочності, природою тощо, а також залучення і раціональне поєднання ефективніших методів активного навчання: діалогізації та проблематизації.

Образне мислення - вагомий компонент, у всіх видах людської діяльності. Його розвиток сприяє швидкій засвоюваності нової інформації, запам'ятовування і розвиває гнучкість мислення. Розвиток образного мислення - складне, але здійсненне завдання ,його можна тренувати, щоб згодом використовувати в життєвих завданнях і цілях.